Я багато разів прослуховувала пісню Supernova й вона мені відгукнулася. Бо дійсно – любов рятує. І попри все – ти щасливий і вдячний, що вона в тебе є.

Величезна трагедія України – війна забрала багато молодих людей, і Данило є одним із них. Саме про це я думав, коли писав пісню «Молодість». Проте я закладав у неї не трагічні сенси, а більш життєствердні – я хочу вірити, що всі ці люди, яких забрала війна, зможуть переродитися, скажімо так, у нових молодих людях, і тим самим їхня молодість знову настане.

«Міф залізного серця» присвячений герою, що залишає дім, залишає свою любов задля збереження роду, щоби зберегти найдорожче від знищення. Завдяки тому, що постійно знаходяться такі герої, ми ще досі живі».

У кліпі я використала відеоматеріали моїх друзів, які воюють. Там майже немає постановочних кадрів і це для мене було важливо. Відео починається з Сергія і ним закінчується – де він на фронті між боями задумливо палить.

Це стало уроком. Ми почали більше уваги приділяти нашим військовим, їхнім демоверсіям, ідеям. Не відкладати на потім.

Такі твори викликають відчуття – ніби струм по тілу. Вони заряджені ідеєю і мотивують. Їхня мета – зберегти силу духу, передати її через час, щоб вона не зникла, а залишилася в історії як нагадування про тих, хто боровся, жив і творив.

Більшість пісень були демо-чернетками Андрія. На створення цієї музики вплинули події Майдану, вторгнення у Крим, Донецьк, Луганськ, тож багато сенсів тут – про світ у постійній боротьбі. Є постапокаліптичні настрої, роздуми про одвічні питання та, звичайно, кохання.

Трохи відійшовши після поховання, я стала думати, як втілити мрії сина. Відкладала гроші, які держава виплачувала. На ремонт, закупівлю апаратури й меблів знадобилося понад 1,5 мільйона гривень.

І потім Андрій знову нас всіх зібрав. Його немає на сцені, але він присутній духовно, і я відчуваю його у кожному з тих, хто прийшов на перший фестиваль у пам’ять про нього.

У 2024-му організатори запропонували відновити реґі-сцену. Чесно кажучи, мені взагалі не хотілося цього робити. Але потім я поміркував і все ж зробив це, тільки заради Макса, щоб увіковічнити його ім'я. У пам’ять про цього талановитого діджея сцена була названа на його честь.

Під музику люди плачуть, а зі сльозами виходить біль. Також, співаючи, ми віддаємо шану герою. І третій момент: наративи у піснях. Що все це не даремно, що полеглі – герої, які ціною життя виборювали свободу й незалежність…

Музика є дуже сильним енергетичним моментом підживлення пам'яті. Вона підсилює важливість подвигу, підкреслює ідейність людини, яка загинула. Пісні, які звучать під час прощань із військовими, передають історичні моменти майбутнім поколінням.